| Форум видавц?в у Львов? - 2003: публ?кац?? |
Iгор
Сiд:
'Мефiстофельска пастка укра?нофiльства'
Iнтерв'ю Галини РОД?НО?
для часопису "Книжник-Review",
Ки?в:
?18, вересень 2003
Багато раз?в п?д час оф?ц?йних церемон?й ? в кулуарах Форуму
видавц?в у Львов? звучали захоплен? вислови й компл?менти московських
гостей на адресу укра?нського книгарства. Йшлося ? про гарно видан? книжки,
? про ц?каву л?тературу, про модне нин? укра?ноф?льство, ба нав?ть про
бажану укра?нську культурну експанс?ю в Рос?ю: 'Хоча це й з област? фантастики'.
Б?льш?сть слухач?в тих текст?в, сп'ян?л? в?д усп?ху, дарували промовцям
'бурни? аплод?см?нти'. А мен? чомусь подумалося про те, якою небезпечною
бува? ота рос?йська любов. Руськ?й ч?лов?к може й задавити в пристрасних
об?ймах любов? предмет свого кохання. А з ?ншого боку - хто зна?! Поганий
мир - завжди краще гарно? в?йни. Можливо в?д то? любов? насправд? народитися
цив?л?зоване дитя вза?морозум?ння? Може ?нтел??енц?я Укра?ни й Рос??,
об'?днавшися, разом подолають культурне зубож?ння сво?х народ?в? Може
обм?н ?нтелектуальною енерг??ю оновить кров л?тературно? творчост? з обох
бок?в? В?дтак п?шла ?з запитаннями до одного з гостей-укра?ноф?л?в.
Б?ографiчна довiдка:
Iгор
СIД. Поет, есе?ст, перекладач. Виконавчий директор Росiйсько-Африкансько?
дiлово? ради. Iнiцiатор Боспорського форуму сучасно? культури в Криму,
керiвник Кримського геоПОЕтичного клубу у Москвi, в рамках якого провiв
бiля 200 лiтературних та культурологiчних акцiй, у тому числ? (разом з
есе?сткою та перекладачкою Анною Бражкiною) - перший росiйсько-укра?нський
лiтературний фестиваль 'Пiвденний акцент' (1999) , а також презентацi?
творчостi багатьох сучасних укра?нських письменникiв. Автор переклад?в
на рос?йську" (разом з А. Бражк?ною) роману Ю. Андруховича "Перверз?я,
поез?й Г. Петросаняк, С. Жадана.
- ?горе, поясн?ть, будь ласка,
що то за зв?р такий - укра?ноф?льство в Рос??? Це - природне явище, чи
штучне утворення?
- Ну, по-перше, де ? хоч маленьке
'фобство', там завжди розкв?тне в?дпов?дне 'фiльство' - з любов? частини
суспiльства до опозиц?йност? та ориг?нальност?. Проте впевнений, що головне
в нашому феномен? -?нтелектуальна чесн?сть: з'явля?ться щось нове (скаж?мо,
'н'ю вейв' укра?нсько? слов?сност?), ти з ним знайомишся; а зустр?вши
щось як?сне й гармон?йне - як правило, в?дразу в це закоху?шся... Тому
ваших авторiв сприймають у Москвi зi зростаючою прихильнiстю та симпатi?ю.
Активно перекладають поез?ю та прозу Анна Бражк?на, Андр?й Пустогаров,
Н?колай В?нник та ?нш?: Особливо в Москв? шанують Серг?я Жадана та Юр?я
Андруховича. Дал? - б?льше. Взагал? укра?ноф?льство в Рос?? - явище не
пост?йне, але вже традиц?йне: згадаймо шалену популярн?сть 'Ене?ди' Котляревського
в Петербурзi початку 19 столiття:
- Чи не ? нин?шн? укра?ноф?льство
черговою пасткою для довiрливих укра?нцiв?:
- Ось-ось. Саме з таким настро?м вперше
при?хав до нас Андрухович у 98-му. Судяч? з 'Московiади', Бiлокам'яна
аж нiяк не асоцiювалася в нього з затишком та душевним комфортом. Хоча,
за текстом його власного роману, русофобi?, точнiше, москвофобi?, у Отто
фон Ф. незрiвняно бiльше, нiж укра?нофобi? в його оточення: Потiм були
iншi вiзити Патрiарха до Москви... Тим часом проза Андруховича все бiльше
припадала до смаку тубiльцям. Останнього разу публiка хiба що не носила
гостя на руках. Тут хочеш чи н?, а врешт? розчулишся: (Оце й ? москальско-мефiстофельска
пастка.)
- Чому саме наприкiнцi 90-х,
а не ран?ше Ви зацiкавилися укра?нською лiтературою?
- Тут ? передiсторiя. У першiй половинi
90-х я трич? влаштовував у Криму фестиваль 'Боспорський форум', де брали
участь представники усiх генерацiй сучасно? росiйсько? лiтератури - вiд
Iскандера й Аксьонова до Кiбiрова i Звягiнцева. I мiй консультант з адм?н?стративних
питань (бо ж я до цього бойового хрещення був типовим безпорадним та неорганiзованим
поетом), музикант i великий арт-менеджер Iгор Курилiв, франкiвець за походженням,
пiдбив мене запросити свого старого товариша Юрiя Андруховича. До того
ж на якiйсь конференцi? в Ялтi рухiвець зi Львова Олег Невелюк подарував
менi роздруковку андруховичево? 'Iндi?': Я з насолодою читав собi у голос
довгi магнетичнi рядки i думав: перший укра?нський учасник, i вiдразу
- живий класик! Але анi в той рiк, анi пiзнiше, Патрiарх не при?хав: першого
разу був заангажований конференцi?ю в Нiмеччинi, а другого -лекторством
у Польщi. I лише через кiлька рокiв вдалося висмикнути Юрiя з його трансконтинентальних
маршрутiв i зробити авторський вечiр у Кримському клубi, де вiн прочитав
есей про 'станiславський феномен', а ми з Ан?ю Бражкiною загорiлися зробити
презентацiю цiльного явища в Москвi:
- Чи були самi ранiше в Укра?нi?
- З час?в пере?зду до Москви в континентальн?й
Укра?нi був трич?: на iмпрезi 'Смолоскипу' в Ки?вi у 95-му, у Франковську
на сорокалiттi Андруховича в 2000-му та ще двi доби в Ки?вi нин?шнього
травня. Кожного разу - це якась яскрава фе?рiя з калейдоскопом поетичних
фiзiй. Березень 2000-го запам'ятався окремими кадрами: Патрiарх у нетрях
величезно? барвисто? риби, Покальчук, що професiйно спiва? щось англiйською,
Жадан у революцiйнiй сорочцi, сумно-самотнiй серед калейдоскопу Екзегет
?шкiл?в:
- Чи iсну?, на Ваш погляд,
i в чому поляга? рiзниця мiж сучасними лiтературними колами укра?нським
та росiйським?
- Принципова рiзниця ма? вiдношення
швидше до параметру 'великого стилю': у вас зараз розквiт постмодерного
дискурсу, з яскравими рецидивами модерну, i взагалi розквiт. А в нас постмодернiзм
ще кiлька рокiв тому при?вся всiм до чортикiв, до того ж, лiтературнi
клуби як явище впали у явний колапс. В?дверта криза лiтературного життя
- але це не поширю?ться на особистий рiвень. Пересiчний росiйський письменник
- у такiй сам?й латентнiй вiчнiй кризi, як i ваш.
- Що можете сказати про книжки-лавреати
Форуму?
- Майже цiлком завдоволений вибором
журi. Шевельов - це не тiльки епохальне видання, але й, як на мiй смак,
захоплююче читання. Шкода, що не було обрано книжки десятирiччя, 'Iсторична
фонологiя укра?нсько? мови' вповнi могла б стати такою 'книгою книг':
'Феномен Швейка' - видання блискуче, але все ж таки просто переклад, не
бачу в цьому якогось значного вчинку з боку видавництва. Що до 'Казок
туманного Альбiону', то можна пишатися, маючи таких художникiв-iлюстраторiв,
як ?рко! З ними можна завойовувати зовнiшнiй ринок, - i наскiльки мен?
в?домо, 'Альбiон' вже - принаймнi в Росi? - прода?ться. В номiнацi? 'Художня
лiтература' - зда?ться, 'Дванадцять обручiв' Андруховича не зайняли першого
мiсця лише через протестний настрiй деяких членiв журi: 'скiльки можна
вже писати кращi книги року?'. Дещо здивований байдужiстю журi до чудових
книжок Сергiя Жадана:
- Ви ж працювали у склад?
жур??!
- Так, ? на власний подив, навiть
впливав на деякi рiшення. Пiдтримав, переконуючи колег, кашалот?вську
'снодiйну' книжку-подушку 'На добранiч!'. Виступив проти запропоновано?
версi? перекладу 'Тараса Бульби': Гоголь - то не просто кращий росiйський
письменник 19 столiття, вiн ? безумовно укра?нським письменником, що писав
росiйською. Чи ж можна таку суто укра?нську, спiвучу фразу: 'Степь, чем
далее, тем становилась прекраснее' -так обрубати у переклад?: 'Степ дедалi
гарнiшав'?! Якщо вже повертати Гоголя до Укра?ни, то вже робити це адекватно
i, вибачайте, професiйно: Взагалi пережив справжн? пiднесення: вiдчувалося,
що члени журi усвiдомлюють свою вiдповiдальнiсть за вибiр, який сприятиме
формуванню громадського смаку, впливатиме на визначення прiоритет?в видавничо?
справи: Вiдчувався зв'язок мiж рiшеннями журi та подальшими шляхами культурного
розвитку Укра?ни - унiкальне почуття, якого менi браку? в Росi?. Може,
особливiсть поляга? в масштабах територ?? та к?лькост? населення держави,
але менi зда?ться, що в Укра?нi оптимальна ситуацiя для впливу окремо?
особистостi на подальшу iсторiю: Чому це, як правило, не реалiзу?ться
- iнша справа! В Росi? ж: ?? неосяжнi простори зводять нан?вець усi тво?
вболiвання та суспiльнi труди: те саме, що висiкти море чи оголошувати
накази Солярiсовi:
До росiйсько?
версi?
Оригiнал
на веб-сайтi "Книжник-Ревю" (укр.)